Інфекція сечовивідних шляхів у дітей раннього віку
- ІСШ є однією з найбільш поширених бактеріальних інфекцій в дитячомувіці, на які припадає від 5 до 14% звернень за медичною допомогою.
- Приблизно 7% дітей, у яких є лихоманка, мають ІСШ. Поширеність ІСШ у хлопчиків із лихоманкою помітно залежить від статусу обрізання. Необрізані хлопчики молодше 3 місяців мають 20% ризик ІСШ, у порівнянні з 2,4% ризиком у обрізаних немовлят. Додаткові фактори, такі як тривалість лихоманки, ІСШ в анамнезі та вроджені аномалії сечовивідних шляхів, змінюють хід ІСШ.
- ІСШ зазвичай виникають, коли бактеріальні збудники висхіднимшляхом потрапляють в сечовий міхур та нирки. Цистит виникає, коли інфекційний процес локалізується в сечовому міхурі. Пієлонефрит – бактерії і подальша запальна відповідь виникають у нирках. Основними винуватцями цього є бактеріїз кишківника. Escherichia coli – найбільш поширена бактерія, яка викликає ІСШ у будь-якому віці, що становить від 54% до 67% від ІСШ у дітей.
- Лихоманка – загальний і неспецифічний симптом, при наявності якого клініцисти повинні розглядати ІСШ як можливу причину, особливо коли немає інших очевидних ознак або симптомів, які вказують на інший діагноз. Імовірність ІСШ зростає зізбільшенням числа факторів ризику. Фактори ризику ІСШ: вік менше 12 місяців, температура вище 39 °C та відсутність іншого джерела інфекції. Імовірність ІСШ у хлопчиків залежить від статусу обрізання.
Лабораторні показники, такі як прокальцитонін та С-реактивний білок, є корисними при оцінці динаміки у разі ІСШ. - За неможливості здати чисті, незабруднені зразки сечі інколи проводиться катетеризація сечового міхура. Бактерії, що знаходяться на шкірі в області геніталій, а не в сечовому тракті,
можуть забруднювати зразок зібраний сечоприймачем. Тому правильне використання збирача сечі, поєднане здотриманням гігієни дозволить зменшити кількість катетеризації. Рекомендуємо використання методу стимуляції сечового міхура, що включає в себе проведення грудного вигодовування з чергуванням натискання на сечовий міхур та масуванням нижньої частини спини. Під час цього процесу проводиться забір сечі в стерильний контейнер. - Після отримання результатів аналізу сечі лікар повинен правильно їх інтерпретувати. Діагностичні смужки можуть бути використані для визначення лейкоцитарної естерази чи нітритів (маркери деяких ГР-негативних бактерій), проте для дослідження кількості лейкоцитів, необхідна мікроскопія. Як правило, 5 або більше WBC на поле зору або 25 WBC на мікролітр вважаються лейкоцитурією та підтверджують діагноз ІСШ.
- Результати бакзасіву сечі також повинні бути ретельно інтерпретовані. Необхідно розглянути кількість колонієутворюючих одиниць (КУО) на мілілітр, кількість і типи ідентифікованих бактерій. Як правило, 50 000 КУО/мл і є клінічно значущими. Однак від 10 000 до 50 000 КУО/мл можуть являти собою ІСШ, особливо у новонароджених, дітей зімунодефіцитом, дітей з аномаліями сечових шляхів або дітей, які вже приймають антимікробну терапію.
- У немовлят і у дітей старшого віку антибіотики повинні бутипризначені емпірично при підозрі на ІСШ після аналізусечі, але до інтерпретації культури сечі, щоб не втрачати дорогоцінний час.
Вибір емпіричного антибіотика повинен бути заснований на даних резистентності мікроорганізмів у регіоні, попередньої антибактеріальної терапіі, вартості лікування, наявності ІСШ в анамнезі. Тривалістьантибактеріальної терапії повинна залежати від віку дитини і важкості захворювання. Для немовлят та дітей молодшого вікудо 24 місяців з пієлонефритом рекомендується від 7 до 14 днів прийому антибіотиків.
